Методичні рекомендації до самостійної роботи

Передмова

Глибокий гуманістичний зміст української культури, її значення для творчого самоусвідомлення багатьох поколінь українського народу в національному саморозвитку та світовій цивілізації зумовили об’єктивне  перетворення її на цілісну систему духовного світу українців. Із метою підвищення статусу дисциплін естетичного циклу в системі загальної середньої освіти в Україні запроваджено новий предмет – «Художня культура». В умовах педагогічного навчального закладу І-ІІ рівня акредитації даний предмет інтегрується з навчальною дисципліною «Культурологія», що зумовлено необхідністю збереження національних пріоритетів освіти.

З початком демократичних перетворень у суспільному житті українського народу та з проголошенням державної незалежності України наша національна культура почала поступово розглядатись і аналізуватись науковцями – культурологами як цілісна система, що найповніше виражає духовний світ українського народу. Та й сам український народ науковцями тепер розглядається як єдине соціально – етнічне ціле, яке виникло, сформувалось і розвивається в умовах суворої історичної об’єктивності. Проте, виходячи з сторичних факторів, слід зазначити, що українська культура завжди розвивалася і функціонувала як єдине ціле, переборюючи на своєму шляху найрізноманітніші ідеологічні, класові, соціальні та інші перепони.

Мета даного курсу – дати студентам інформацію про  загальні проблеми розвитку української культури, визначити її місце в загальному розвитку суспільства;  розкрити історичний, філософський і художній фактор  культурологічного процесу розвитку українського етносу; ввести студентів в соціокультурореальність культурного процесу народу, а також його етнічного оточення, дасть можливість більш ефективно налагоджувати взаємозв’язки народів.

Концептуальний підхід до  викладання змісту програми ґрунтується на розумінні культури як цілісного явища, яке  твориться людством на основі розвитку і  взаємодії національних культур. Тому, розглядаючи національну культуру в  європейському просторі, ставиться мета розкрити своєрідність українського культурно-історичного типу, виявити його закономірності, його джерела формування особливості процесів культуротворення  та  визначити внесок  національних досягнень в світову загальну скарбницю.

Системний підхід,  узятий за основу  висвітлення  культурних  феноменів, зумовив  відтворення соціокультурного розвитку в часі і просторі, де головним суб’єктом   виступала людина, яка своєю  різноплановою, творчо -  предметною діяльністю змінювала не лише світ, а й себе. Процес удосконалення самої людини як  продукту культури був  насамперед  зумовлений практичною і духовною потребою міжособистісного спілкування.  Тому діалог культур  можливий лише через засвоєння культурних цінностей інших народів  та глибоке розуміння власного духовного коріння.

Вивчення і ґрунтовне знання культури українського народу – одна з найважливіших складових формування наукового світогляду студентської молоді, високого рівня культури особистості, виховання високих моральних якостей громадянина України, поваги і любові до своєї Батьківщини, примноження її матеріальних і духовних цінностей.

Самостійна робота № 1.

Тема : Художня культура України від найдавніших часів до кінця XVI ст. Художня культура польсько-литовської доби.

Кількість годин-2

Навчальна мета : поглибити знання студентів з історії та художньої культури польсько-литовської доби, сприяти формуванню мовної та дослідницької компетенцій , навичок самостійної роботи.

Студенти повинні знати: різновиди архітектурних споруд, зразки монументального живопису та іконопису цього періоду.

Студенти повинні вміти: порівнювати культури Київської Русі з культурою польсько-литовської доби, самостійно знаходити та аналізувати необхідну інформацію, робити висновки, готувати доповіді.

Завдання. Підготувати повідомлення.

Рекомендована література:

Основна література:

1. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб./ М.М. Закович, І.А. Зязюн, О.М. Семашко та ін.; За ред.. М.М. Заковича. - 3-тє вид., випр.і доп.-К.: Т-во ”Знання”, КОО, 2002. С. 38-47, 53-62.

2. Кордон М. В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. — К.: ЦНЛ, 2005. С. 43-46, 52-61.

3. Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Нав. вид. / За загальн. ред. Яртися А.В., Федрика С.М., Черепанової С.О.- Львів: Світ, 1994. С. 270-289.

Додаткова  література :

1. Історія української та зарубіжної культури: Навч. посіб. С. М. Клапчук і ін. — 4-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання-прес, 2002. — 351 с.

 2. Мєднікова Г. С. Українська і зарубіжна культура ХХ ст.: Навч. посіб.: К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. — 214 с.

3. Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: навчальний посібник. Львів, 2003.

Методичні рекомендації щодо опрацювання теми:

       При розгляді питань слід акцентувати увагу на розкритті особливостей архітектури даної доби, жанти живопису, іконопису, книжкової мініатюри та графіки.

В архітектурі XIV — І половини XVII ст. був надзвичайно важливим оборонний чинник, що значною мірою позначився в будівлях тих часів.

Архітектура польсько-литовської доби базувалась на традиціях давньоруської епохи. Для неї були характерними кристалізація національних рис архітектурного будівництва та поява церковних і світських будівель із каменю.

Формується стиль дерев'яних церков (трибанних і п'ятибанних) із чітким поділом на три частини — вівтар, власне церкву та бабинець. Вікнам надавали характерної шестикутної форми.

У Західній Україні будують церкви перехідного типу — поєднання візантій­ського стилю із готичним і романським. Архітектура замків і фортець набуває елементів ренесансного стилю.

На Сході укріплення міст були дерев'яними, посиленими земляними наси­пами, валами й ровами, що було пов'язано із нападами та набігами ворогів.

На Півдні активізувалося кам'яне будівництва (фортеця в м. Судак та інших містах Криму).

У XIV ст. литовський князь Любарт Гедимінович збудував замок у Луцьку, що став найбільшим на Волині. Він нагадував романські фортеці з елементами готики. Основу споруди становить руська будівельна система, що знайшла своє відображення в архітектурі всієї литовської держави.

Нових обрисів набували й укріплені культові споруди. Так, великі монастирі та храми мали вигляд справжніх фортець, що були захищені міцними мурами з вежами-бастіонами. Такими, зокрема, є Богоявленська церква (XV ст.) в Острозі, Троїцька церква (XV ст.) у Межиріччі під Острогом, Успенська церква (1495) у Зимному, костьол Луцького замку (1545), П'ятницька церква у Львові, Покровська церква в с. Сутківці на Поділлі.

Живопис. У XIV ст. розвивається також монументальний живопис. У літописах згадується про фрескові розписи храмів Луцька, Холма, Хотина, що не збереглися. Уціліли лише деякі пам'ятки фрескового мистецтва у Галичині, на Закарпатті та в Польщі.

  У XI—XVII ст. в образотворчому мистецтві України виникають нові жанри — портрет, пейзаж, історична та побутова картини. Поряд із настінним розписом та іконописом з'являється жанр батального живопису, сповнений ідей визвольної боротьби українського народу.

Іконопис. Особливу увагу в українському станковому живописі XIV ст. привертають житійні ікони: «Микола Зарайський із житієм» (Росія, Москва, Третьяковська галерея), «Микола із житієм з Радружа» (Україна, Львів, На­ціональний музей), «Микола із житієм» та «Борис і Гліб із житієм» (обидві — Росія, Москва, Третьяковська галерея).

У цей час у Галичині був поширений культ Діви Марії, у якому відобрази­лися драматичність епохи, патріотичні переконання та ідеали тих часів. Такі ікони вирізнялися монументальністю й величністю.

Образ Богородиці розкривається в іконах, що нині знаходяться у Національ­ному музеї у Львові,— Одигітрія з Красова, Підгородець і Берегів Долишніх.

У XIV-—XV ст. було створено велику кількість ікон, у яких відчувався вплив мистецтва сусідніх країн, з якими активно розвивалися контакти.

Книжкова мініатюра й графіка. У XIV—XV ст. заставки й ініціали ком­понують на основі рослинних, звіриних і вигадливо сплетених геометричних елементів — плетінки.

Рукописи оздоблюють заставками, великими орнаментованими літерами, плетеним барвистим орнаментом, де переважають чорний і червоний кольори; візантійський стиль доповнюють готичні та ренесансні риси. Поряд із темперою використовують акварель; письмо набуває незначного нахилу, стає менш урочистим, але доволі красивим; у заголовках використовують декоративну в'язь. Використання рослинного орнаменту надає сторінці ошатного вигляду й робить її оригінальним витвором книжкової графіки.

У «Служебнику» і «Пересопницькому Євангелії» (XVI ст.), крім заставок та ініціалів у традиційних формах, є ілюстрації із зображенням євангелістів. Кожну ілюстрацію обрамлено пишним рослинним орнаментом, у якому наявні елементи ренесансного мистецтва, а в зображеннях євангелістів художники прагнуть передати матеріальність, зберігаючи прийоми традиційної іконо­графії.

У XVI—XVII ст. у композиції релігійного змісту все частіше вводяться сюжети світського характеру (місцевий пейзаж, архітектура, портрет, побу­тові сцени). Розкішний рослинний орнамент домінує в оздобленні рукописної книги протягом усього часу її існування.

Із появою книгодрукування мистецтво гравюри розвивається у друкарнях Львова, Острога, Києва, Чернігова, Почаєва та інших міст.

Декоративне мистецтво. У XIV—XV ст. важливе місце в народному мистецтві посідає різьблення по каменю й дереву. Визначними пам'ятками XV ст. є рельєфи із зображенням Оранти. Рельєф-триптих із зображенням Богоматері-Оранти, Антонія та Феодосія Печерських було створено 1470 р. на замовлення князя Семена Олельковича, а у 1890-ті рр. вмуровано в стіну великої Лаврської дзвіниці.

Питання та завдання для самоконтролю:

1.     На яких традиціях ґрунтується архітектурне мистецтво польсько-литовської доби?

2.     Назвати архітектурні пам’ятки даного періоду.

3.     Визначити основні жанри в образотворчому мистецтві.

4.     Розкрити особливості техніки іконопису.

Самостійна робота № 2

Тема. Художня культура України від найдавніших часів до кінця XVI ст. Музична і театральна культура. Стародавня народна творчість: епос, календарно-обрядові та родинно-обрядові пісні.

Кількість годин-2

Навчальна мета. Ознайомити студентів з музичною культурою Київської держави, поглибити знання про стародавню народну творчість, обрядовий пратеатр. Сприяти формуванню мовної та дослідницької компетенцій , навичок самостійної роботи.

Студенти повинні знати: історію обрядового пратеатру, види та жанри народного музичного та театрального мистецтва.

Студенти повинні вміти: порівнювати українську художню культуру минулого й сучасності; обґрунтовувати оцінні судження щодо зразків українського мистецтва.

Завдання. Скласти таблицю «Характерні риси народного театру».

Рекомендована література:

Основна література:

1. Архимович Л. Нариси з історії української музики: В 2-х т.- К., 1964.

2.  Власов В. Історія України. – К., 2003.

3. Овсійчук В.А. , Черепанова Р.О. Українське мистецтво: Навч. пос.: У3ч./ Передмова проф. В.Скотного.- Ч.1.- Львів: Світ, 2003. С. 36-48, 54-58.

4. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб./ М.М. Закович, І.А. Зязюн, О.М. Семашко та ін.; За ред..М.М.Заковича.- 3-тє вид., випр.і доп.-К.: Т-во ”Знання”, КОО, 2002. С. 48-52, 71-84.

Додаткова  література :

1. Історія української та зарубіжної культури: Навч. посіб. С. М. Клапчук і ін. — 4-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання-прес, 2002. — 351 с.

2. Мєднікова Г. С. Українська і зарубіжна культура ХХ ст.: Навч. посіб.: К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. — 214 с.

3. Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: навчальний посібник. Львів, 2003.

Методичні рекомендації щодо опрацювання теми:

1. Простежити розвиток давньої музики - найзагадковішої сторінки історії української національної культури.

2. Визначити найдавніші пам’ятки музичного мистецтва.

3. Характеризуючи музичну культуру українського народу, необхідно розкрити види народної пісні.

4. Розглядаючи театральне мистецтво, слід визначити , що було підґрунтям  для розвитку театрального мистецтва , охарактеризувати народні обряди та ритуали.

5. Розглянути мистецтво скоморохів та шпільманів- виконавців сценок, акторів, які були основою княжого театру.

6. Опрацювати теоретичний матеріал за рекомендованою літературою.

Варто знати…

Давня музика — найзагадковіша сторінка історії будь-якої національної культури. Хіба можна уявити музику, яка не звучить? У давні часи не існувало ані технічної апаратури для звукозапису, ані нотного письма, тому музика наших пращурів не збереглася. Про неї нам насамперед повідомляють археологічні джерела — первісні музичні інструменти, знайдені під час розкопок, або їх зображення на різних предметах. За географією поширення на теренах України пам'яток періодів палеоліту, неоліту та пізніших епох сучасні дослідники можуть визначити роль музики в духовному житті людини.

Первісне музикування мало синкретичний характер (пісня, танець і поезія були нерозривно пов'язаними), супроводжувало обря­ди й церемонії, ритуали, трудовий процес тощо. Музика і музичні інструменти (уже згадані сопілки та флейти, виготовлені із рогів тварин; дудочки, виготовлені із пташиних кісток, що нагадують флейту Пана; ударні й шумові інструменти, наприклад: набірний браслет із кісток мамонта, молоток із рогу оленя та ііі.) виконували функції оберегів і використовувались під час заклинань та молитов, набуваючи магічно-охоронного значення. У музиці люди вбачали захист від нечистої сили, поганого сну, зурочення. Існували і спеціальні магічні награвання для забезпечення родючості землі та плодючості худоби.

Із музичних інструментів широко використовувалися сурма і флейта, особливо у військовій справі; у театрі грали на своєрідних подвійних флейтах. Згодом механік Ктесібій винайшов водя­ний музичний інструмент гідравлос — прообраз органа. Греки охо­че танцювали під супровід духового інструмента — авлоса. Саме у Давній Греції звуки почали позначатися літерами.

До наших часів дійшли деякі давньогрецькі мелодії — фрагмент із трагедії «Орест» Еврипіда, початок «Піфійської оди» Піндара, «Гімн Музі» Мезомеда. І сьогодні музикознавці кори­стуються грецькою термінологією — мелодія, музика, гама, ритм, гармонія.

Питання та завдання для самоконтролю:

1. В якому напрямі розвивалась музична творчість у Київській Русі?

        2. Якою є роль фольклору у розвитку музичної творчості в давнину?

3. Що стало першоосновою для виникнення театрального мистецтва ?

4. Назвіть  первісні музичні інструменти доби палеоліту.

Самостійна робота № 3

Тема : Художня культура ХVІІ – ХVІІІ ст.  Музичне мистецтво. Українські думи та історичні пісні

Кількість годин-2

Навчальна мета : поглибити знання студентів про роль українського народного мистецтва в розвитку національної культури, про види та жанри музичного мистецтва, сприяти формуванню мовної компетенції, навичок самостійної роботи, виховувати інтерес до музичної культурної спадщини.

Студенти повинні знати: види та жанри музичного мистецтва, репертуар та особливості українські думи та історичні пісні, основні поняття «дума», «кобзарство»,  «лірництво», « історична пісня».

Студенти повинні вміти: порівнювати українську музичну культуру минулого й сучасності, характеризувати стилістичні відмінності музики того часу, відрізняти репертуар українські думи від історичні пісні, наводити приклади, давати оцінку мистецьким явищам.

Завдання. Порівняти висвітлення теми у різних джерелах.

Рекомендована література:

Основна література :

1. Овсійчук В.А. , Черепанова Р.О. Українське мистецтво: Навч. пос.: У3ч./ Передмова проф. В.Скотного.- Ч.1.- Львів: Світ, 2003. С. 89-94.

2. Культурологія. Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів І- ІV рівнів акредитаціі. – 2-ге вид. перероблене і доповнене/ За заг.ред. проф. В.М.Пічі – Львів: ”Магнолія плюс”; видавець СПД ФО В.М, Піча, с. 214-221.

3. Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб./ М.М. Закович, І.А. Зязюн, О.М. Семашко та ін.; За ред. .М.М.Заковича.- 3-тє вид., випр.і доп.-К.: Т-во ”Знання”, КОО, 2002. С. 124-137.

4. Кордон М. В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. — К.: ЦНЛ, 2005. С. 286-293

Додаткова  література :

1. Історія української та зарубіжної культури: Навч. посіб. С. М. Клапчук і ін. — 4-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання-прес, 2002. — 351 с.

2. Мєднікова Г. С. Українська і зарубіжна культура ХХ ст.: Навч. посіб.: К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. — 214 с.

3. Кравець М.С., Семашко О.М., Піча В.М. та ін. Культурологія: навчальний посібник. Львів, 2003.

Методичні рекомендації щодо опрацювання теми:

1.     Визначити особливості народної музики.

2.     Охарактеризувати різновиди української народної пісні.

3.     Проаналізувати джерела, з яких розвинулися думи та історична пісня.

4.     Визначити зміст та характерні елементи історичної пісні.

5.     Розкрити поняття та зміст української думи.

6.     Виділити відмінності між кобзарством та лірництвом.

7.     Назвати різновиди пісень, які співали кобзарі та лірники.

Варто знати…

Українські думи та історичні пісні — одна з найважливіших складових української народної творчості. Безпосереднім джерелом, з якого розвинулися думи, стала традиція історичних і величальних пісень, у яких зазвичай прославляли князів, воєнні походи та інші історичні події.

В українській фольклористиці поняття «історична пісня» з'явилося завдяки М. Гоголю. У статті «Про малоросійські пісні» (1833) він наголошує на ви­начальній рисі цього жанру: «Вони не відриваються ані на мить від життя й завжди відповідають тодішньому стану».

За змістом історичні пісні є яскравим виявом світогляду волелюбного українського народу. У них уславлюються героїчні подвиги кращих його синів, їх  патріотизм, беззавітне служіння.

Дума — найвизначніша частина українського народного епосу. До її особливостей належать реалістичність, історизм, поєднання героїки та трагедійності. Самі виконавці називали їх піснями про старовину, козацькими притчами, запорізькими псалмами, лицарськими піснями та ін.

У думах оспівується боротьба з турецькими й польськими поневолювачами. До «татарського» циклу належать думи: «Про Самійла Кішку», «Про трьох братів Азовських», «Про бурю на Чорному морі», «Про Марусю Богуславку» таін. У «польському» циклі центральне місце посідають події Народно-визвольної війни середини XVII ст., значну увагу приділено народним героям — Д. Нечаю, М. Кривоносу, Б. Хмельницькому. Згодом з'явилися нові цикли дум — про шведчину, Січ та її руйнування, канальські роботи, гайдамаччину, панщину й волю.

Кобзарство — самобутнє явище української культури. Дослідження свідчать, що серед запорожців було чимало музикантів, які грали на кобзі, лірі, цимбалах, скрипці, басах, сопілці тощо. Проте найулюбленішим і найпопулярнішим музичним інструментом на Січі була кобза — «дружина вірная», чи «подорожняя» , як її називали кобзарі.

Кобзарі й лірники різнилися своїми інструментами й репертуаром. Кобза, як відомо,— досить великий за розмірами багатострунний щипковий інструмент. Ліра — теж стрункий інструмент, який має клавіші й особливе коліщатко, що крутять за допомогою ручки. Крім цього, відмінності полягали в тому, що думи здебільшого виконували кобзарі, а для репертуару лірників характернішими є вірші духовного змісту. Різниця в репертуарі кобзарів і лірників пов'язувалась певною мірою з інструментами, оскільки «багата строєм» бандура придатніша для виконання світських пісень, ніж «тягуча ліра». Утім, думи співали й лірники, хоча й рідше, аніж кобзарі. Ще одна відмінність стосувалася регіону по­ширення лірництва й кобзарства. Лірництво побутувало на території Середньої Наддніпрянщини, а кобзарство — здебільшого на Лівобережжі.

Кобзарі та лірники — уособлення національного характеру, джерело духовності сучасників та прийдешніх поколінь.

Запитання та завдання для самоконтролю:

1. Назвіть особливості українського фольклору даного періоду.

2. Розкрийте вплив народної думи на розвиток художньої літератури та

    образотворчого мистецтва.

3. Назвіть ознаки риторичної барокової драми.

4. Якою є роль кобзарів і лірників у розвитку народної музики?

5. Чи мав рух кобзарів і лірників соціальний або політичний характер? У чому це проявлялось?

Самостійна робота № 4

Тема. Українська художня культура ХІХ ст. Театральна культура.

Кількість годин-2

Навчальна мета: ознайомити студентів із особливостями театральної культури  ХVІІІ-ХІХ ст., з феноменом кріпосних капел, оркестрів, театру, із відомими культурними діячами тих часів. Сприяти формуванню мовної компетенції, навичок самостійної роботи.

Студенти повинні знати: відомих композиторів та  видатних діячів театру корифеїв, творчий шлях М. Заньковецької; про заснування театрів та розвиток театрального мистецтва на Україні ХІХ ст..

Студенти повинні вміти: аналізувати театральні твори, розрізняти жанрове розмаїття репертуару театру корифеїв, визначати причини, що зумовили  тематику вистав, робити висновки.

Завдання. Підготувати доповідь. Театр корифеїв: представники, репертуар, значення в історії культури.

Список рекомендованої літератури:

Основна  література:

1. Абрамович С.Д., Чікарькова М.Ю. Світова та українська культура:  Навчальн. посіб. – Лівів: Світ, 2004.- 344с.

2. Волошин І. Джерела народного театру на Україні. – К.. 1960.

3. Заболотна В. Театральні сновидіння на межі століть. – Український театр, 2000.-№1.

4.Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Нав. вид. / За загальн. ред. Яртися А.В., Шендрика С.М., Черепанової С.О.- Лвів: Світ, 1994.- 496с.

5. Овсійчук В.А. , Черепанова Р.О. Українське мистецтво: Навч. пос.: У3ч./ Передмова проф. В.Скотного.- Ч.1.- Львів: Світ, 2003.- 256с.

Додаткова  література :

1. Закович М. Культурологія. Українська та зарубіжна культура.- К., 2006.

2. Кордон М. В. Українська та зарубіжна культура: Курс лекцій. — К.: ЦНЛ, 2005. — 584 с.

3. Подольська Є.А., Лихвар В.Д., Іванова К.А. Культурологія: Навчальний посібник.- Київ:   Центр навчальної літератури, 2003.

Методичні рекомендації щодо опрацювання теми:

1.Охарактеризувати період від 1880 по 1890-ті роки , що став важливим етапом у становленні українського театру.

2. Визначити перші театральні студії та театри, що утворилися у 1880-х роках.

3. Дослідити шлях створення та розвитку театру корифеїв.

4. Ознайомитися із театральною діяльністю фундаторки українського театру, М. Заньковецької.

5. Опрацювати теоретичний матеріал за рекомендованою літературою.

Запитання та завдання для самоконтролю:

1.     У якому місті з’явився перший український стаціонарний театр? Із чим це було пов’язано?

2.     Твори яких письменників використовували перші театри для своїх постанов?

3.     Із прізвищем якого українського драматурга пов’язана нова доба в історії вітчизняного театру?

4.      Назвіть корифеїв українського театру.

Самостійна робота № 5

Тема. Українська художня культура ХХ ст. Кіномистецтво.

Кількість годин-2

Навчальна мета. Ознайомити студентів з історією розвитку ігрового українського кінематографа, біографією та творчістю видатних діячів кіно.

Сприяти формуванню мовної компетенції, навичок самостійної роботи.

Студенти повинні знати: біографію  та творчість О. Довженка, І. Миколайчука, Л. Бикова, особливості культурної спадщини українського кінематографа.

Студенти повинні вміти: аналізувати художні твори кіномистецтва, наводити приклади та робити висновки.

Завдання. Підготувати презентацію. «Ігровий кінематограф. Світове значення творчості О.Довженка»,  «Поетичне кіно».

Список рекомендованої літератури:

 Основна  література:

1. Культурологія. Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів І- ІV рівнів акредитаціі. – 2-ге вид. перероблене і доповнене/ За заг.ред. проф. В.М.Пічі – Львів: ”Магнолія плюс”; видавець СПД ФО В.М, Піча, 2005. С. 308-312.

2.Лекції з історії світової та вітчизняної культури: Нав. вид. / За загальн. ред. Яртися А.В., Шендрика С.М., Черепанової С.О.- Лвів: Світ, 1994. С. 375-379.

3. Мєднікова Г. С. Українська і зарубіжна культура ХХ ст.: Навч. посіб.: К.: Т-во "Знання", КОО, 2002. С. 148-159.

4.Українська та зарубіжна культура: Навч. посіб./ М.М. Закович, І.А. Зязюн, О.М. Семашко та ін.; За ред..М.М.Заковича.- 3-тє вид., випр.і доп.-К.: Т-во ”Знання”, КОО, 2002. С. 482-497.

Додаткова  література :

1. Гончарук Г. В. Культурологія: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2004. — 213 с.
2. Історія української та зарубіжної культури: Навч. посіб. С. М. Клапчук і ін. — 4-те вид., перероб. і доп. — К.: Знання-прес, 2002. — 351 с.

3. Рудницький О. Українське мистецтво у полікультурному просторі. – К., 2000.

Методичні рекомендації щодо опрацювання теми:

1.Дослідити періоди розвитку українського ігрового кіно.

2.Охарактеризувати післявоєнний кінематограф України та довести його величезну цінність для розвитку вітчизняного кіно.

3.Порівняти кінематограф в період так званого «застою» та за часів «перебудови». Визначити його особливості та відмінності .

4.Переглянути декілька фільмів за часів радянського кінематографа.  5.Опрацювати теоретичний матеріал за рекомендованою літературою.

Варто знати…

Анімація — метод створення серії знімків, малюнків, кольорових плям, ляльок або силуетів в окремих фазах руху, за допомогою якого під час демонстрування їх на екрані з більшою швидкістю глядачам здається, що персонаж починає рухатися.

 Перший український мультфільм, заснований на фольклорі,— «Казка про солом'яного бичка» В. Левандовського — з'явився ще у 1927 р. (не зберігся). У 1928—1937 рр. В. Левандовський як режисер, сценарист, художник- постановник, аніматор створив багато анімаційних фільмів фольклорної спрямованості: «Українізація », « Казка про Білочку-хазяєчку та Мишку - злодієчку », «Тук-Тук та його приятель Жук», «Тук-Тук на полюванні», «Лис та виноград», «Срібний дощ», «Лис та вовк», «Заповіт» («Заповіт пса-скотинки»). Починаная В. Левандовського, який намагався створити анімаційну студію в Києві, але влада не схвалила. Цю ідею підтримали ентузіасти, і до кінця 1930 р. в Україні вийшло близько 50 фільмів. У воєнні й повоєнні роки анімація практично не розвивалася. У 1959 р. на базі студії Київнаукфільм було створено Творче об'єднання художньої мультиплікації, яке очолив І. Лазарчук, а згодом — І. Гурвич. У 1961 р. вийшли перші фільми об'єднання — «Пригоди Перця», «Веснянка». До кінця 1960-х рр. відбувався подальший розвиток анімації, зростав професіоналізм і розширювався тематично-жанровий діапазон.

Надзвичайно успішним для українського анімаційного кіно були 1970— 1560-ті рр. Так, у 1980 р. український режисер-аніматор О. Татарський уперше створив мультиплікаційний фільм із пластилінових ляльок — знамениту «Пластилінову ворону». «Пластилінова ворона» здобула понад 25 нагород на різних фестивалях, зокрема Гран-прі на Всесоюзному конкурсі телевізійних фільмів (1981) і диплом на Міжнародному кінофестивалі у Габрово (Болгарія, 1982). Стрічки режисерів В. Дахна - серіал «Як козаки...» (1967-1984), Д. Черкаського - «Пригоди капітана Врунгеля» (1979) та ін„ Л. Зарубіна — «Солом'яний бичок» (1971) та ін. про­славили українських аніматорів у всьому світі. В. Дахно за серіал «Козаки» відзначений: першою премією зонального огляду (Єреван, 1968), другою премією «Срібний сестерцій» IV Міжнародного кінофестивалю у м. Ньон (Швейцарія, 1973), бронзовою медаллю Всесоюзного кінофестивалю спортивних фільмів (Ленінград, 1978). У 1988 р. В. Дахно став лауреатом Державної премії УРСР імені Тараса Шевченка за цикл мультфільмів «Козаки» (разом із художником - постановником Е. Киричем і кінооператором А. Гавриловим).

«Козаки» — серія мультиплікаційних фільмів, знятих на студії Київнаукфільм. Автор сценарію і режисер — В. Дахно, художники — А. Вадов, Е, Кирич, Г. Уманський, І. Будз, оператор - А. Гаврилов. Усі серії є короткометражними, їх тривалість не перевищує 20 хв. Головними героями серії мультфільмів є троє козаків: довгань, коротун і силач (за сценарієм, їх імена — Грай, Око і Тур, але в серіалі вони безіменні). Із героями трапляються неймовірні пригоди; вони зустрічаються з людьми різних країн і епох, навіть із богами та інопланетянами, але їх пригоди мають щасливий фінал. Мультфільми цього циклу часто транслюють на українських телеканалах. За мотивами серіалу навіть створено гру-квест «Як козаки Мону Лізу шукали».

Мультфільм українського режисера С. Коваля «Йшов трамвай № 9» (2002) у 2003 р. отримав на Берлінському фестивалі кінонагороду — «Срібного ведме­дя». 

До скарбниці анімації увійшов мультфільм «Жив був пес» (1982), поставлений за українською народною казкою «Сірко». Для того щоб його зняти, режисер Е. Назаров кілька разів приїздив в Україну: у музеях вивчав українську історію, фольклор, архітектуру. Робив замальовки, щоб правильно зобразити український побут. А українські народні пісні для фільму запозичив у київському Інституті етнографії та фольклору. Головних героїв мультфільму — Пса і Вовка озвучували Г. Бурков та А. Джигарханян. 

За мотивами народних казок з'являються мультфільми «Круглячок» (реж. Т. Павленко, худ.: А. Педан, В. Дахно, М. Бондар, М. Титов, В. Віленко, Н. Карнасюк), «Рукавичка» (1996, реж. Н. Марченко), «Лис і Дрозд» (2005, реж. Н. Чернишова) та ін. Фольклор і сьогодні є основним джерелом розвитку української анімації.

Запитання та завдання для самоконтролю:

1.     Назвіть періоди розвитку кіномистецтва ХХст.

2.     .У чому полягає значення творчості О.Довженка для українського театру й українського кіно в цілому?

3.     . Назвіть жанри кінематографа ХХ ст.

4.      Розкрийте вплив фольклору на розвиток української анімації.

Самостійна робота № 6

Тема. Видатні шансоньє Франції.

Кількість годин-2

Навчальна мета. Ознайомити студентів із творчістю французьких шансоньє, поглибити знання про музичну культуру Франції. Сприяти формуванню мовної та дослідницької компетенції , навичок самостійної роботи.

Студенти повинні знати: творчу спадщину європейських композиторів, основні жанри музики .

Студенти повинні вміти: аналізувати музичну творчість композиторів, оцінювати внесок митців у світову музичну спадщину, аналізувати твори музичного мистецтва,  визначати головне.

Завдання. Написати реферат по даній темі.

Список рекомендованої літератури:

 Основна  література:

1. Історія світової культури : навч. посіб. / керів. авт. кол-ву Л. Т. Лев- чук. — К. : Либідь, 2000.

2. Греченко В. А. та ін. Історія світової та української культури. — К. : Літера ЛТД, 2006.

3. Миропільська Н.Є., Бєлкіна Е.В. та ін. Художня культура світу. Європейський культурний регіон. – К. : Вища школа. – 2001.

4.Українська та зарубіжна культура. Навчальний посібник. / За ред. проф. М.Заковича. К.:Знання. – 2002.

Додаткова  література :

1. Історія української та зарубіжної культури : навч. посіб. / С. М. Клаб- чук, В. Ф. Остафійчук. — К. : Знання — Прес, 2004.

2. Художня культура світу: Європейський культурний регіон.: Навч. посіб./ Н.Е.Миропольська, Є.В.Бєлкіна, Л.М.Масол, О.І.Оніщенко.-К.: Вища щк., 2001

3. Шевнюк О.Л. Культурологія. Навчальний посібник. К., 2004.

Методичні рекомендації щодо опрацювання теми:

 

1.     Визначити жанри народної музики, з яких розвинулися ранні шансони.

2.     Охарактеризувати вплив нідерландської поліфонічної школи на розвиток шансону .

3.     Виділити основні напрями та жанри класичного шансону, що утворилися у ХХ ст..

4.      Ознайомитися із усесвітньо відомими виконавцями французьких естрадних пісень : Ів Монтпан, Мірей Матьє, Джо Дассен, Даліда, Патрісія Каас, Лара Фабіан, Мілен Фармер.

5.     Опрацювати теоретичний матеріал за рекомендованою літературою.

Запитання та завдання для самоконтролю:

1.     Який напрям був провідним у європейському музичному мистецтві ХVІІ-ХІХ ст?

2.     Що є характерним для музики епохи класицизму?

3.     Що стало підгрунтям для виникнення романтизму в музичному мистецтві?

Самостійна робота № 7

Тема. Англійський сад – нове слово в європейській парковій культурі.

Кількість годин-2

Навчальна мета. Ознайомити студентів із особливостями паркового мистецтва Англії, різновидами парків ,сприяти формуванню навичок самостійної роботи.

Студенти повинні знати: терміни й поняття: «парк», «садово-паркове мистецтво» , вимоги до садово-паркового мистецтва, зразки та різновиди англійського саду.

Студенти повинні вміти: оцінювати садово-паркове мистецтво як явище, створене за законами гармонії, порівнювати англійські сади з іншими парками світу.

Завдання. Підготувати презентацію та доповідь по даній темі.

Список рекомендованої літератури:

Основна  література:

1. Власов В. Г. Стили в искусстве. — СПб. : ЛИТА, 1998.

2. Должанская Ц. Л. Живопись, скульптура, архітектура : пособ. для студ. пед. ин-тов. — М. : Просвещение, 1970.

3. Історія світової культури : навч. посіб. / керів. авт. кол-ву Л. Т. Лев- чук. — К. : Либідь, 2000.

4. Миропільська Н.Є., Бєлкіна Е.В. та ін. Художня культура світу. Європейський культурний регіон. – К. : Вища школа. – 2001.

Додаткова  література :

1. Історія світової культури : навч. посіб. / керів. авт. кол-ву Л. Т. Лев- чук. — К. : Либідь, 2000.

2. Культурологія : історія та теорія культури. Навчальний посібник. / За ред. проф. І Тюрменко, О. Горбула. – К.: - 2004.

3. Українська та зарубіжна культура. Навчальний посібник. / За ред. М.М. Заковича. – К. : Знання. – 2002.

Методичні рекомендації щодо опрацювання теми:

1.     Визначити напрями у садово-парковому мистецтві, що склалися  у XVIII ст. в Англії.

2.     Охарактеризувати вплив культури Середньовіччя на розвиток англійської паркової культури.

3.     Виділити,  за якими законами та принципами здійснювалось планування парків.

4.     Ознайомитися з визначними проектами англійських садів та їхніми творцями (Вільям Кентп,  Ч. Бріджмен,  Ланселот Браун , Хамфрі Рептон, Джон Неш).

5.     Опрацювати теоретичний матеріал за рекомендованою літературою.

Запитання та завдання для самоконтролю:

1.     Назвіть головні вимоги до садово-паркового мистецтва.

2.     Які найвидатніші садово-паркові ансамблі  Англії вам відомі?

3.     Розкажіть історію створення садово-паркового мистецтва.

Самостійна робота № 8

Тема. Пам’ятки арабсько-мусульманської архітектури.

Кількість годин-2

Навчальна мета. Ознайомити студентів з особливостями арабсько-мусульманської архітектури, поглибити знання про найвизначні культові споруди  та пам’ятки арабської культури.

Студенти повинні знати: основні культові споруди арабсько-мусульманської архітектури, їх історію та призначення.

Студенти повинні вміти: аналізувати твори монументальної пластики, елементи декоративного мистецтва  арабо-мусульманського культурного регіону.

Завдання. Підготувати повідомлення (робота в групах).

Список рекомендованої літератури:

Основна  література:

1. Каптерева Т.П., Виноградова Н.А. Искусство средневекового Востока. – М.: Детская литература, 1989.

2. Масол Л.М., Гайдамака О.В. Художня культура. Тематичні розробки уроків. – Харків : Вид-во «Ранок». –  2011.

3. Миропільська Н.Є., Бєлкіна Е.В. та ін. Художня культура світу. Арабо -мусульманський, африканський культурний регіон. – К. : Вища школа. – 2001.

4. Сто великих музеев мира. – М.: Вече, 2001.

Додаткова  література :

1. Гончарук Г. В. Культурологія: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2004.

2. Лекціі з історіі світової культури : навч. посібник. 2-ге вид., Полікарпов В. С. – Х.: Основа, 1995.

3. Художня культура світу: Арабо-мусульманський культурний регіон. Африканський культурний регіон. Індійський культурний регіон. Далекосхідний культурний регіон. Латиноамериканський культурний регіон. Північноамериканський культурний регіон. : Навч.посіб./ Н.Е.Миропольська, Е.В. Бєлкіна, Л.М. Масол та ін.; За ред.Н.Є. Миропольськоі.- К.: Вища шк.., 2003.

Методичні рекомендації щодо опрацювання теми:

1.     Охарактеризувати  найпоширеніші культові споруди арабо-мусульманського культурного регіону (мечеть, Харам у Мецці, Блакитна мечеть, мавзолей Тадж-Махал).

2.     Описати стильові оздоблення архітектури, призначення тієї чи іншої споруди.

3.     Зазначити особливості релігійного світогляду та культури даного регіону.

4.     Опрацювати теоретичний матеріал за рекомендованою літературою.

Варто знати…

Одним з засобів об’єднання чисельних арабських племен в єдину державу стала мусульманська релігія, або іслам. («покірність»). Мусульмани походить від слова «муслім» - «той, хто віддав себе Аллаху». Засновником ісламу був купець з Мекки Мухаммед  ( або Магомет) – за уявленням мусульман, посланець аллаха, останній пророк, направлений до людей з Божим словом, вкладеним в його вуста. Основи ісламу склалися до початку VІІ ст. н.е., це одна з наймолодших світових релігій. Спочатку іслам зазнавав переслідувань, тому в 622 р. віроучитель і його оточення перемістились у м. Медіну. До кінця 630р. в результаті довгої боротьби мусульмани підкорили своїй владі всю Аравію. Язичницька Кааба була визнана загальномусульманською святинею, а ідоли, що оточували її, були  розбиті. Центром держави стала Мекка. Паломництво в Мекку оголошувалось обов’язком мусульман, як і молитва 5 разів на день.

Мусульманин сприймав земний світ як ілюзію світу справжнього, прихованого від очей смертного. Слово, художньо оформлене у вигляді напису чи графічного символу, стало головним носієм релігійної ідеї ісламу. Священне слово Корану, накреслене на входах-порталах і стінах споруд, написане на обкладинках та сторінках рукописів, вплетене у візерунки на тканинах, ковдрах, виробах із кераміки, скла, металу, в орнаменти на фонтанах і поховальних склепіннях, су­проводжувало мусульманина впродовж усього життя. Це слово вміщувало в собі цілий світ духовних переживань мусульманина, давало йому справжню естетичну насолоду. Каліграфія та орнамент - декоративні форми уявлень про невичерпну, безмежну розмаїтість та красу створеного Аллахом світу - стали підрунтям художньої творчості мусульман. Коран не забороняв зображення людей і тварин, проте Мухаммед не схвалював художників, які вдавалися до таких образів. Відтворюючи реальне зображення, художник ніби виборював у Бога виняткове право на творчість, тим самим пору­шуючи головне положення ісламу «Немає Бога, крім Аллаха...». Починаючи з IX ст. подібні твердження з'являлися в богословських творах, але щоразу хтось роз'яснював, що заборона стосується не зображень як таких, а використання їх як об'єктів обожнення.

Запитання та завдання для самоконтролю:

1.     Запам’ятайте і поясніть значення слів, пов’язаних з мистецтвом ісламу : арабеска, медресе, мечеть, мінарет, муедзин.

2.      Які найпоширеніші культові споруди арабо-мусульманського культурного регіону вам відомі? Дайте характеристику одному з них.

3.     На чому ґрунтуються особливості релігійного світогляду та культура даного регіону.

4.     Яка релігія вплинула на архітектуру мусульманського культурного регіону?

Самостійна робота № 9

Тема. Японський ландшафтний сад. Символіка японського мистецтва судоустрою – духовне начало.

Кількість годин-2

Навчальна мета. Ознайомити студентів із особливостями мистецтва судоустрою країн Далекого сходу, мистецтвом ікебани та чайної церемонії, сприяти формуванню навичок самостійної роботи.

Студенти повинні знати: види японського саду, його характерні елементи , філософські засади ікебани, особливості проведення чайної церемонії.

Студенти повинні вміти: розрізняти зразки садово мистецтва,  аналізувати нову інформацію, виокремлювати головне.

Завдання. Підготувати реферат « Мистецтво японського саду».

Список рекомендованої літератури:

Основна  література:

1.  Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник/ Керівник авт.

колективу  Л. Т. Левчук. – 2-ге вид.,стереотип. Киів: Либідь, 1997.

2.Искусство стран Востока : Кн. Для учащихся. / Под ред. Р.С.Васильевского. – М. : Просвещение. – 1986.

3.Художня культура світу: Арабо-мусульманський культурний регіон. Африканський культурний регіон. Індійський культурний регіон. Далекосхідний культурний регіон. Латиноамериканський культурний регіон. Північноамериканський культурний регіон. : Навч.посіб./ Н.Е.Миропольська, Е.В. Бєлкіна, Л.М. Масол та ін.; За ред.Н.Є. Миропольськоі.- К.: Вища шк.., 2003.

Додаткова  література :

1.Культурологія. Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів І- ІV рівнів акредитаціі. – 2-ге вид. перероблене і доповнене/ За заг.ред. проф. В.М.Пічі – Львів: ”Магнолія плюс”; видавець СПД ФО В.М, Піча, 2005.

2. Лекціі з історіі світової культури : навч. посібник. 2-ге вид., Полікарпов В. С. – Х.: Основа, 1995.

3.Матвєєва Л.Л. Культурологія: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2005.

Методичні рекомендації щодо опрацювання теми:

1.Розглянути та порівняти найвідоміші сади Японії :Кенрокуен (Канадзава, Ісікава), Ґоракуен (Окаяма, Окаяма) і Кайракуен (Міто, Ібаракі).

2.Визначити особливості та характерні оелементи композиції японського саду.

3.Охарактеризувати японську символіку та філософські переконання (філософські засади ікебани, особливості проведення чайної церемонії).

4.Описати ставлення японців до природи.

5. Опрацювати теоретичний матеріал за рекомендованою літературою.

Запитання та завдання для самоконтролю:

1.     У чому полягає ставлення японців до природи?

2.     На яких філософських засадах засновано мистецтво ікебани?

3.     У чому полягає філософія чайної церемонії?

4.     Назвіть характерні оелементи композиції японського саду.

Самостійна робота № 10

Тема. Жанри популярної музики Америки. Мюзикли.

Кількість годин-2

Навчальна мета: поглибити знання студентів про види та напрями популярної музики, історію їх розвитку, жанри та різновиди музичних творів, про творчість видатних музикантів та співаків Америки, розкрити поняття «блюз», «джаз», «рок-н-ролл», сприяти формуванню навичок самостійної роботи.

Студенти повинні знати: види та напрями популярної музики, історію їх розвитку, жанри та види популярної музики, музикантів та співаків, їх репертуар.

Студенти повинні вміти: характеризувати творчість видатних діячів музичної індустрії, аналізувати твори музичного мистецтва.

Завдання. Скласти порівняльну таблицю.

Список рекомендованої літератури:

Основна  література:

1.  Історія світової культури. Культурні регіони: Навч. посібник/ Керівник авт.

колективу  Л. Т. Левчук. – 2-ге вид.,стереотип. Киів: Либідь, 1997.

2.Масол Л.М., Гайдамака О.В. Художня культура. Тематичні розробки уроків. – Харків : Вид-во «Ранок». –  2011. – С. 240 – 249.

3.Миропільська Н.Є., Бєлкіна Е.В. та ін. Художня культура світу. Північноамериканський культурний регіон. – К. : Вища школа. – 2001. – С. 146 – 169.

Додаткова  література :

1.Культурологія. Навч. посібник для студентів вищих навч. закладів І- ІV рівнів акредитаціі. – 2-ге вид. перероблене і доповнене/ За заг.ред. проф. В.М.Пічі – Львів: ”Магнолія плюс”; видавець СПД ФО В.М, Піча, 2005.

2. Лекціі з історіі світової культури : навч. посібник. 2-ге вид., Полікарпов В. С. – Х.: Основа, 1995.

3.Матвєєва Л.Л. Культурологія: Курс лекцій: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2005.

Методичні рекомендації щодо опрацювання теми:

1.     Охарактеризувати історію та умови виникнення видів та напрямів популярної музики Америки.

2.     Розкрити особливості музичної мови блюзу, джазу, рок-н-роллу.

3.     Виділити основних діячів музичної культури за напрямами популярної музики.

4.     Навести приклади блюзу, джазу, рок-н-роллу.

Запитання та завдання для самоконтролю:

1.     Які відомі вам жанри академічної, розважальної музики в Америці?

2.     Як зароджувався та створювався джаз? Назвіть виконавців цього виду музики.

3.     Назвіть різновиди музичних інструментів кожного виду музики.

4.     В чому виявляється актуальність популярної музики?